Добравшись до Далекого Сходу, 70-річна велопутешественніца з Твері мала намір дістатися на велосипеді до Магадана, а потім до Чукотки. Здійснити мрію їй завадив … неважливі Північні дороги. Сімдесятирічна велопутешественніца з Твері Юлія Іванівна Михайлюк (у минулому вчитель фізкультури), напевно, знайома багатьом водіям на Далекому Сході. Тут вона бувало вже не раз, Завершуючи у кромки Тихого океану Свої транс-материкові поїздки то у Владивостоці, а то і на півночі Хабаровського краю. А ось до Чукотки їй в Нинішній році добратися не вдалося, хоча дуже хотілося.

— Чотири роки тому доїхала від Твері до тихоокеанського узбережжя. В Цей раз у мене Був складніший маршрут — вдалося дістатися до Якутська, звідки я сподівалася продовжити шлях по північних регіонах і побувати в Магадані і на Чукотці. Але там виявилися дуже погані дороги, — каже Юлія Іванівна Михайлюк.

З Якутська пенсіонерка полетіла літаком знову ж таки в що став мало не рідним Владивосток, звідки вирушила на захід своїм ходом, в тому числі і по Федеральної трасі «Амур» Чита — Хабаровськ. На відміну від минулого марафонських туру в неї вже інший, більш сучасний велосипед. Їй його подарували на знак вдячності за поставлені рекорди подолання відстаней. На рамі заводським способом завдані іменні написи: прізвище, ініціали господарки та її вік, якого при такому здоровому способі життя зовсім не варто соромитися, впевнена Юлія Михайлюк.

Секрет її витривалості в активному способі життя. Вона не може довго перебувати вдома. Трохи відпочине — і знову в дорогу. Водії вітають її Довгими гудками або зупиняються, питають, чи не треба ніж допомогти. Особливо такий добротою відрізняються далекосхідники.