Ми ще пободаться


Хочеться рухатися з нормальною швидкістю, на нормальних машинах, за нормальними дорогами, дотримуюся нормальні правила

Шановний наш Далекосхідний читач, керівник або просто колега. Не хочу бути «каркаючим» оракулом, але, судячи з усього, якщо наша чиновні братія не дасть задній хід у своїй боротьбі проти власного народу і паралельно проти підприємств реального сектора економіки, то найближчим часом як мінімум відразу три «колісних» сегмента в країні можуть відзначати поминки. Дуже грустними в Цією зв’язку особисто для мене стали роздуми відомого галузевого захисника, керівника профспілки «Далекобійник» Валерія Войтко. Але я з щирим занепокоєнням за відсутність професійної солідарності в нашому середовищі Запрошую його на наші сторінки. Йому є що сказати колегам на сході Росії.

Спокійніше горить бюджет

Як не крути, автотранспорт Був і Залишається найважливішою частиною економіки. Положення в автоперевезень неможливо оцінювати у відриві від загальних процесів, що відбуваються в російській економіці. Так і в політиці … Минуле «нульовий десятиліття» однозначно показує: в Росії побудовано держава чиновницько-олігархічного капіталу. Держава, що живе виключно за рахунок «проїдання» потенціалу, що дістався в спадок від радянської економіки. Держава, що існує на експорті сировинних ресурсів. Держава, Обслуговуючому інтереси спекулятивних фінансово-промислових груп і угруповань. Це — той фон, на якому інтереси «електорату» ледь проглядаються … А якщо і проглядаються, то виключно в розрізі Вижимання додаткових грошей в бюджет: навіть статус «сировинної супердержави» не гарантує стабільного потоку нафто-і газодолари

За словами Валерія Войтко, завершення «нульового десятиліття», що збіглося з глобальною фінансовою кризою, висвітило всі перекоси в структурі російської економіки і ДЕРЖАВНОГО управління стосовно, перш за все, до базових, системоутворюючим параметрам країни. Дуже своєчасні, хоч і припоздало років на десять заклики до «модернізації економіки» (так, треба! Необхідно! Інакше перспектив у Росії Ніяких!) Розсипаються при зіткненні з інтересами чиновників і олігархів. Їх-то якраз цілком влаштовує склалася система кругової поруки і безкарності. Досить, вони при Горбачов уже «прискорилися і перебудувалися». Навіщо Ще й «модернізуватися»? Розвивати виробництво, вкладати гроші в реальний сектор економіки, розвивати малий і середній бізнес? Хм … Для них куди як спокійніше розпилювати бюджетний пиріг і переганяють фінансові потоки за кордон … Або ми в чомусь помиляємося?

З доріг — останні соки

Як тільки стає зрозумілим ставлення російського чиновницько-олігархічного класу до російської ж економіці, чіткіше вимальовуються перспективи функціонування галузі автомобільних перевезень на найближчі роки. Ні легше, ні спокійніше наша діяльність не стане. Хоча б через те, що кількість перевезених вантажів до докризових обсягів повернеться нескоро. Готується і вже зроблено безліч змін в законодавстві, що стосуються автодоріг, автотранспорту взагалі, і малого та середнього бізнесу зокрема. І я не можу сказати, що вони направлений на зниження податкового тягаря, полегшення заміни та оновлення парку, або на створення зрозумілих, прозорих і сприятливих умов для функціонування і розвитку галузі.

Причому, на прикладі підготовки горезвісного «Технічний регламенту про безпеку транспортних засобів», про який не перестаючи пишуть деякі незалежні транспортні видання, ми вже представляємо якість роботи творців «нової» законодавчої та нормативно-правової бази. І — спрямованість їхніх зусиль.


— Взяти хоча б останні ініціативи влади: Перетворити основні автодороги з федеральних доріг загального користування в платні автодороги, — зазначає Валерій. — Одним розчерк пера позбавити автотранспорт можливості безкоштовного альтернативного проїзду. Ось воно, продовження Все той же ідеології: не виробляти, не творити, не будувати, а в черговий раз «приватизувати» і цинічно змусити платити за те, що створювалося за державні гроші для всієї держави. Та вже, кращий варіант «модернізації» та «інноваційний рішень»

І чому, цікаво, до цього дня ніхто з наших просунутих молодих перших осіб держави не стукнуло по столу, і не сказав замість традиційного «мочить в сортире», деск, доки ви будете вичавлювати останні соки з ЦИХ нещасних і убогих совкових «магістралей», зроблених наскоряк? Мовляв, коли ж ви все-таки, панове, добудувати горезвісну трасу «Чита-Знахідка», що вам заважає почати випуску свою якісну сучасну автотехніки, куди ви Вкладаючи Величезні гроші, виділені на підтримку вітчизняного виробництва, чому в інших країнах люди працюють і отримують легальне і адекватну винагороду за працю, а у нас ні? Є майже Стовідсоткова впевненість, що або таких питань НЕ піде, або Ці питання будуть просто проігноровані багатьма чиновниками.

Не хочеться повзти на кладовище

І на Далекому Сході це чітко і гостро відчувається. А будь-яка спроба «позитивно дивитися в майбутнє» натикається на усвідомлення того, що в наскрізь корумпованій країні НЕ відбудеться нічого «позитивного», що вступає в протиріччя з інтересами чиновників, давно вже «приватизували» владу і економіку.

Тому й приводів для оптимізму у автотранспортників в наступаючої періоді сезонних обмежень і літніх потуг, очевидно, зовсім небагато. Не факт, що колеги, які вижили, зберегли бізнес і підприємства в минулому році, зуміють утримати його в десять. Причому, як нам суб’єктивно видається, в гіршому, завідомо програшній ситуації опиняться те, хто дійсно намагався вибудовувати свою роботу «по білому».

— Парадокс (хоча і не парадокс зовсім, а закономірний підсумок), але саме такі автоперевізники для «контролюючому і регулюючих" інстанцій — як кістка в горлі, — підкреслює глава «далекобійного» профспілки. — Чиновникам куди простіше «регулювати» підконтрольний «електорат», в якому кожен (кожен!) — потенційний правопорушник, ніж мати справу з «громадянським суспільством», які намагаються жити за законом і по совісті …

Але профспілка Все ж продовжує буквально по крупицях висмикувати з навколишнього нас буття факти і фактики, що дозволяють хоч в невеликій мірі сподіватися на зміни на краще. За словами Валерія Войтко, він розуміє, наскільки це ілюзорно, але …

— В іншому випадку Залишається або, як жартував в армії, замотатися в біле простирадло і повзти на кладовище, або озлобиться на весь світ. Тобто — програти, — каже Валерій. — А це — не наш шлях … Ми Ще пободаться …

Журнал «Далекосхідний Автопарк», почавши кілька випусків назад обговорення серйозних, досить гострих галузевих проблем, і в майбутніх номерах намірів продовжити діалог, залучаючи до розмови керівників підприємств, представників зацікавлених організацій. Ми сподіваємося, що наші спільні зусилля допоможуть регіональними галузях реального сектора економіки не тільки вижити, але і рухатися вперед. Причому, рухатися з нормальною швидкістю, на нормальних машинах, за нормальними дорогами, дотримуюся нормальні правила. Правда, Повторимося, поки на це залишається тільки сподіватися.

Андрій Мірмовіч, шеф-редактор журналу

На фото: керівник профспілки «Далекобійник» Валерій Войтко: